Упродовж кількох місяців до початку повномасштабного вторгнення
росії в Україну, чимало міжнародних інформаційних агентств
попереджали світ та нас про таку небезпеку. Наводилися факти й дані
іноземних розвідок, супутникові знімки, аналітичні звіти. Хтось вірив і
готувався, хтось, навпаки, звинувачував закордонну пресу в нагнітанні
негативу та даремного страху серед українського населення.

Вранці 24 лютого усе, врешті, стало очевидним. Тож нині, в розмовах і суперечках
часто можна почути аргумент: ”про це написали в …” і далі йдуть назви
відомих світових газет, журналів чи вебсайтів. Дуже часто ці видання ми
сміливо можемо віднести до надійних інформаційних джерел, проте й
беззаперечним такий аргумент не назвеш. Річ у тому, що точно так, як і
українські газети, іноземні мають свою спеціалізацію. Одні розповідають
про моду й особисте життя кінозірок, інші – занурені у військове й
політичне життя світу.

Перед тим як цілковито довіряти інформації, отриманій із котрогось
з іноземних джерел, варто перевірити:

1. Чи справді така стаття була опублікована у виданні і коли?
2. Якщо Ви не були знайомі раніше із цим журналом, газетою,
або вебсайтом, придивіться уважніше до його історії, тематики
публікацій та їх якості.
3. Якщо Ви не володієте мовою публікації, перевірити наскільки
якісним був її переклад і, звичайно, не довіряти системам
автоматичного перекладу.

Також, варто пам’ятати, що за роки життя за залізною завісою, у
багатьох людей, на жаль, сформувалася думка, що будь-який закордонний
продукт, у тому числі й інформаційний, є якісним. Тому їм здається, що
стаття опублікована іноземною мовою навіть на читацькому форумі є
надійним джерелом, що, звичайно ж, не так. Такі повідомлення є
суб’єктивними й висвітлюють виключно авторську думку. Тож, перед тим
як вірити іноземним виданням, варто уважніше вивчити їх роботу і лише

тоді послуговуватися публікаціями та перекладами у своїй інформаційній
та просвітницькій діяльності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість
за демократизацію» за сприяння Європейського Союзу, який виконує
Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Зміст
цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Волинська фундація” і
жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та
Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Анна Данильчук, ГО “Волинська фундація”