У соціальні мережі на кшталт Facebook чи Twitter ми виходимо за власним бажанням – коли випадає вільна хвилина, хочеться прочитати новини, або переглянути як справи у товаришів. А от месенджери часто нагадують про себе самі – звуками повідомлень, що переривають звичний режим і підбурюють прочитати, навіть коли зайнятий геть іншими справами.
У більшості з нас є важливі контакти, які не проігноруєш, тож хочеться чи ні, є час чи ні, ми відкриваємо додаток аби перевірити, що нам прийшло. І досить часто серед робочих, сімейних чи будинкових чатів, що вже давно стали необхідністю, з’являється повідомлення, яке автор просить розіслати іншим. Навіть якщо ви поважаєте того, від кого надійшло прохання – завжди перевіряйте чи не є текст типовим інструментом психоемоційної Вайбер атаки. (Звичайно, Вайбер тут всього лиш ілюстрація, а небезпечні повідомлення можуть приходити й в інші месенджери, в яких ви зареєстровані).
Отож, проаналізуймо, які ознаки свідчать про “отруйність” або брехливість такого тексту:
1. Нібито офіційні повідомлення від державних структур, військових підрозділів чи лікарень, що рясніють надміру емоційними фразами. Якось мені надійшло таке, де госпіталь скаржився на брак запасу крові для поранених. Проте, у тексті не було згадки ані адреси госпіталю, ані міста в якому він знаходиться. Інших важливих деталей також бракувало. Натомість було чимало емоційних фраз, що викликають у читача або сум, або паніку. Насправді це і є головним завданням таких текстів, і вони теж є інструментом інформаційної війни. Запам’ятайте, реальні прохання чіткі, лаконічні й містять інструкції – що, куди й на коли потрібно.
2. Текстам, що завершуються підписом “інформація від військових”, “колега з госпіталю сказала”, “жінка на кордоні бачила” довіряти не можна, адже вони лише опосередковано називають джерело інформації й перевірити його абсолютно неможливо.
3. Навіть якщо ви отримали такий текст особисто і його переслала вам людина, яку ви поважаєте, не забувайте – автором є не вона. Та й визначити автора повідомлення, що розійшлося тисячами каналів – неможливо, як і перевірити, навіщо він або вона це зробили.
Інколи, ми піддаємося емоційному імпульсу й пересилаємо подібні повідомлення на десятки важливих, особистих адрес. Жодної реальної проблеми це не вирішує, натомість створює нову – збільшує кількість людей, що множитимуть неправдиву, емоційно шкідливу інформацію.
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію» за сприяння Європейського Союзу, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Волинська фундація” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
Анна Данильчук, ГО “Волинська фундація”
